Тернопільська Нива в своєму першому офіційному матчі 2026 року зіграла внічию з Агробізнесом (0:0). У цьому поєдинку вперше за півроку на полі з’явився Василь Буртник, який минулого літа був відданий в оренду до київського Динамо. Взимку футболіст повернувся до Ниви та пройшов з командою підготовчий період. У інтерв’ю Football.ua Василь Буртник поділився своїми враженнями від першого матчу після зимової паузи, розповів про адаптацію до вимог Олега Дулуба та пригадував свій час у київському Динамо. – Василю, ви провели перший офіційний матч за півроку, вийшовши на поле у грі з Агробізнесом. Чи скучили ви за атмосферою офіційних ігор? – Так, я дуже скучив за атмосферою. Але оскільки гра проходила на виїзді, повністю відчути її не вдалося. Тепер з нетерпінням чекаю домашнього матчу в Тернополі, адже тут люди особливо люблять футбол і палко підтримують нас. Вони живуть футболом і чекають на кожен матч не менше, ніж гравці. – Цікаве співпадіння: останній матч за Ниву перед орендою в Динамо ви також провели проти Агробізнеса. Як ви порівняєте ці дві гри? Чи стали ви сильнішим за цей час? – Так, це дійсно цікаве співпадіння. З Агробізнесом у нас завжди напружені поєдинки з мінімальною кількістю моментів, і я б сказав, що ці дві гри були схожі. Щодо моїх відчуттів, я став більш впевненим у собі та своїх діях. Але це лише перший матч, тому робити висновки ще рано. – Чи важко переносити паузу в майже чотири місяці в Першій лізі? Багато гравців і тренерів скаржаться на таку тривалу перерву. – Звичайно, це важко. Але в нашому випадку відбулася зміна тренерського штабу. Я вважаю, що така тривала перерва пішла нам на користь, адже ми мали достатньо часу, щоб ознайомитися з новими вимогами та підготуватися до продовження сезону. – Взимку Ниву очолив Олег Дулуб. Чи були збори у Дулуба важчими в порівнянні з іншими тренерами? – У кожного тренера свій підхід. Хтось зосереджується на біговій роботі, хтось – на роботі з м’ячем. Будь-які збори важкі по-своєму, і у Дулуба це не виняток. – Ви працювали з різними тренерами, але чим пан Дулуб відрізняється від інших? Який у нього, так би мовити, Х-фактор? – Я дотримуюсь принципу не порівнювати тренерів. У Олега Анатолійовича цікавий підхід до тренувального процесу. Мені подобається, що він відкритий і багато спілкується з гравцями. – Наскільки продуктивним був для вас період у Динамо? Чого ви навчилися у складі київської команди? – Це був дуже продуктивний період. Для мене це великий досвід, який точно знадобиться в майбутньому. – Чи є у вас розчарування через те, що ви не отримали шансу дебютувати за Динамо? – Звичайно, хотілося дебютувати. Я відчував розчарування, але розумів, що не варто зациклюватися на цьому. Це вже в минулому, потрібно рухатися далі. – Чи зберегли ви дружні стосунки з кимось з киян? – Так, з Тарасом Михавком. – Хто для вас найсильніший центральний захисник у світі? На кого ви рівняєтеся? – Для мене це Серхіо Рамос. Але з чинних футболістів мені подобається гра Іллі Забарного. – Попереду матч із Пробоєм, який опустився в зону прямого вильоту з Першої ліги. Це впливає на ваш настрій? Яка головна небезпека від цього суперника? – Зараз Перша ліга дуже рівна. Наприклад, у останньому турі команди з нижньої частини таблиці здобули впевнені перемоги. Те, що Пробій опустився в зону вильоту, на нас не впливає. Це небезпечна команда, яка грає в силовий та вертикальний футбол. Ми з повагою ставимося до кожного суперника, але наша мета – перемагати в кожному матчі, і ми зробимо все можливе на полі, щоб її досягти.