Питання про те, коли саме прихильники футболу почали одягати клубну форму, хвилює багатьох. На архівних світлинах минулого глядачі зазвичай одягнені у повсякденні речі, доповнені лише стягами чи шарфами. Визначити єдину дату та першу модель дорослого розміру складно, але пальму першості часто віддають «Лідсу» зразка 1973 року, хоча спочатку продукція виготовлялася лише для малечі. У сезоні-1973/74 фірма Admiral виготовила першу партію екіпірування. Керівник компанії Берт Патрік зустрівся у закладі харчування з тренером Доном Ріві та погодив угоду на сім тисяч фунтів за право наносити логотип на форму та шорти, а також випускати дитячі комплекти вартістю близько п’яти фунтів. До сезону-1977/78 більшість клубів Англійської футбольної ліги вже мали на екіпіруванні емблеми виробників та продавали дитячі варіанти. У Шотландії та Німеччині ситуація відрізнялася: німецькі клуби пропонували звичайні футболки в клубних кольорах з окремими емблемами для самостійного нашивання, а дорослі купували тренувальні костюми. Першою ж повноцінною дорослою реплікою стала англійська форма від Admiral для мундіалю 1982 року. Спочатку Дон Ріві погодився на зміни лише гостьового та тренувального комплектів, залишивши білу домашню форму незмінною. Так з’явилася яскраво-жовта футболка з синьо-білими смугами на рукавах та емблемою «Лідс Юнайтед». Розвитку ринку міг заважати Закон про авторське право на дизайн 1968 року, який закріплював виробництво за конкретними брендоми. Раніше, у 1959 році, з’явилися неофіційні дитячі комплекти Umbrosets, які рекламував Метт Басбі, а згодом Деніс Лоу. Повноцінними репліками ігрової форми їх назвати не можна було. Дослідження фотоматеріалів 1960-х та 1970-х років показують, що масово дорослі уболівальники почали одягати форму лише ближче до середини 1970-х років на кубкових фіналах. Наприкінці десятиліття придбати клубну футболку все ще було непросто: наприклад, у 1979 році фанат «Редінга» зміг отримати бажане лише через спеціальне замовлення у магазині та у виробника Bukta.