Після зимової паузи тернопільська Нива демонструє стабільність, хоч і скромну. У весняних матчах проти Агробізнесу та Пробою команда під керівництвом Олега Дулуба не здобула жодної перемоги, але й не зазнала поразок. Обидві гри завершилися без забитих м’ячів, проте голкіпер Ілля Ольховий вдало виконав свої обов’язки, зберігши ворота в недоторканності. У результаті Нива отримала по одному очку в кожному матчі. В інтерв’ю Football.ua Ілля поділився своїми враженнями від сезону, ювілейного матчу та воротарських забобонів.
– Ілля, як ви відчули перший матч після зимової перерви?
– Враження позитивні, ми довго чекали на цю гру. Гра була непростою, ми могли як виграти, так і програти. Але все склалося добре, є багато матеріалу для аналізу, щоб краще підготуватися до наступних матчів.
– Чи було важко зберегти ворота на нуль у матчі з Агробізнесом?
– Гра була акуратною. У першому таймі більше моментів було у Агробізнесу, а в другому – у нас. Не можу сказати, що робив щось надзвичайне. Просто був сконцентрований протягом усіх 90 хвилин, адже матч міг змінити сценарій у будь-який момент.
– Це вже сьомий кліншит для вас у цьому чемпіонаті. Який матч найбільше запам’ятався через пропущений гол?
– Напевно, домашня поразка від Інгульця. Гра проходила добре, але в кінці матчу суперник зумів забити і вирвати перемогу.
– Ви отримали червону картку в грі з ЮКСА та пропустили матч із Чорноморцем. Як ви пережили це?
– Після вилучення, коли спустився в роздягальню, було важко: багато негативних думок не покидали голову. Але після гри команда підтримала, і особлива людина допомогла швидше забути про цей матч. Кожен воротар проходить через це, помилки – частина футболу. Головне – як на них реагувати.
– Ви вже зіграли 50 матчів у складі Ниви. Чи могли ви уявити, що досягнете цієї позначки?
– Чесно кажучи, навіть не вірив, що зіграю 50 матчів, не те що 100. Але радий, що так сталося. Моя мета – виходити на поле і допомагати команді, а також здобувати досвід.
– Ваш зріст 199 сантиметрів. Чи могли ви грати у баскетбол?
– У шкільні роки мене запрошували в волейбольну команду, але я не пішов. Завжди більше любив футбол, тому присвятив йому своє життя.
– Хто є вашим кумиром серед голкіперів?
– Кумиром завжди був Давід Де Хеа, його гра надихала мене. Також подобався Джо Харт.
– Що вам найбільше не подобається в ролі голкіпера?
– Напевно, зимові збори, адже завжди холодно, а тренування проходять по два рази на день. Але це частина роботи, тому не варто скаржитися.
– Кажуть, що воротарі – це люди з іншої планети. У вас є якісь ритуали чи забобони?
– Кажуть, що воротарі особливі. У кожній команді є випадки, коли хочеться сказати: “Ось, він дійсно воротар”. Але зазвичай це спокійні і добрі люди. Забобонів у мене немає, лише браслет, який я беру на кожну гру, його подарувала мені дорога людина.