Чому ж нам потрібен товариський матч національної збірної України наприкінці цього непростого футбольного березня? Після невдачі команди Сергія Реброва в грі проти Швеції (1:3), що продовжила нашу серію відсутності на фінальних частинах чемпіонатів світу до 20 років поспіль, такі думки виникали у вболівальників. Настрій дійсно був не найкращим. Проте, якщо є можливість зіграти на міжнародному рівні, чому б не скористатись нею? Тим більше, що можна було побачити новий гостьовий комплект для “синьо-жовтих”, який, можливо, буде використано на майбутньому мундіалі. Першими суперниками, які побачили оновлення, стали албанці, які також зазнали невдачі у плейоф кваліфікації, програвши Польщі (1:2). Говорити про “реакцію на результат” у цій грі було б зайвим, адже всі очікували на рішення щодо подальшої долі тренерського штабу України. Поки це рішення не буде оголошено офіційно, новий цикл не розпочнеться. Проте, тренери провели значну ротацію та залучили якомога більше футболістів, тож майже всі отримали шанс. На жаль, не обійшлося без неприємностей: Віталій Миколенко отримав травму на розминці, і Богдану Михайліченку довелося вийти на поле раніше, ніж планувалося. Хоча втрата лівого захисника не мала суттєвого впливу на нашу атаку, згодом стало зрозуміло, що саме завдяки гравцеві Полісся ми змогли забити один з м’ячів. Це був лише один з епізодів загалом непоганого виступу команди Реброва. У атаці ми діяли значно краще, ніж у грі проти Швеції, і, що важливо, не було відчуття одноманітності. Різні підходи, флангові передачі, удари з близької та дальньої відстані, а також гра Маліновського, який зв’язував гру між лініями, створили цікавий футбол. Проте в першому таймі забити не вдалося, незважаючи на спроби Яремчука, Волошина та Маліновського. Наш нападник навіть забив на 17-й хвилині, але гол було скасовано через офсайд. На жаль, до перерви голів не було, але в захисті ми також не створили собі проблем. Початок другого тайму пройшов на нашій користь: після повернення на поле, Михайліченко подав з лівого флангу на Гуцуляка, який успішно забив головою. Цей епізод визначив подальший хід гри. Проте, були моменти, коли доводилося затамовувати подих, зокрема, коли Шапаренко влучив у стійку на 70-й хвилині, або коли Лачі пробивав з дальньої дистанції. Дмитро Різник також врятував нас від удару Узуні ближче до завершення гри. Ці моменти стали характерною проблемою нашої команди під керівництвом Реброва. Проте, гра закінчилася нашими атаками та гольовими моментами. Найбільшим розчаруванням вечора стала відсутність гола від Матвія Пономаренка, який вийшов на заміну замість Яремчука. Проте, він також не зміг забити, хоча нагоду мав. Залишається сподіватися на осінні матчі Ліги націй з національною командою, але в якому складі — це питання.